Фестиваль авторської поезії PDF Друк e-mail

Протягом тижня у рамках «Поетичної світлиці» проходив фестиваль авторського вірша, ініційований учнівським самоврядуванням ліцею, який був приурочений до Всесвітнього дня поезії. Багато  здобувачів освіти прислали свої роботи і  ми були вражені глибиною думки і різноманітністю тематики. Для нас були цікаві не лише римовані думки,  а уміння авторів  передавати емоційні настрої, які не залишали байдужими читачів.

Присвячується загиблим дітям України

У підвалі тихенько сиділи дівчатка

Одна старша, а друга мала.

Та, що старша, прийшла сюди з  татком,

А меншу мама сюди привела


Трохи вогко і тісно, та вміють терпіти:

Поміститися ж треба усім

Вже три тижні минуло, як знають ці діти,

Що тепер цей підвал їхній дім


Донедавна жили в одному будинку ,

Їх житло розділяла стіна,

А тепер розлетілось життя на частинки,

Бо його розірвала війна.


« А давай , як нам вдасться живими лишитись,

І мине ця проклята війна,

Ми ніколи не будем сварить», -

Каже Рита ота , що мала


«Я ніколи не буду тебе ображати»,-

Їй у відповідь Віра ,їй сім,-

«Можу ляльку найкращу тобі я віддати,

Як повернемось ми у свій дім».


Та й взялися за руки, з`їли хліба із медом…

І забрала  їх в сон пелена.

І не знали ці діти, закутані пледом,

Що будинку у них вже нема.

Р.S. Боже, допоможи нам  війну закінчити, благослови усю  нашу  країну!

А дівчатка в підвалі все спали і спали, бо сни вічнії  їхні настали…

І на ранок, коли розібрали завали, так  за руки вони і тримались

 

( автор - 6-Б Денищич Дарина)

Голова учнівського самоврядування ліцею 19 – Анна Мельникович


Фестиваль авторської поезії
Протягом тижня у рамках «Поетичної світлиці» проходив фестиваль
авторського вірша, ініційований учнівським самоврядуванням ліцею, який
був приурочений до Всесвітнього дня поезії. Багато здобувачів освіти
прислали свої роботи і ми були вражені глибиною думки і різноманітністю
тематики. Для нас були цікаві не лише римовані думки, а уміння авторів
передавати емоційні настрої, які не залишали байдужими читачів.
Присвячується загиблим дітям України
У підвалі тихенько сиділи дівчатка
Одна старша, а друга мала.
Та, що старша, прийшла сюди з татком,
А меншу мама сюди привела
Трохи вогко і тісно, та вміють терпіти:
Поміститися ж треба усім
Вже три тижні минуло, як знають ці діти,
Що тепер цей підвал їхній дім
Донедавна жили в одному будинку ,
Їх житло розділяла стіна,
А тепер розлетілось життя на частинки,
Бо його розірвала війна.
« А давай , як нам вдасться живими лишитись,
І мине ця проклята війна,
Ми ніколи не будем сварить», -
Каже Рита ота , що мала
«Я ніколи не буду тебе ображати»,-
Їй у відповідь Віра ,їй сім,-
«Можу ляльку найкращу тобі я віддати,
Як повернемось ми у свій дім».
Та й взялися за руки, з`їли хліба із медом…
І забрала їх в сон пелена.
І не знали ці діти, закутані пледом,
Що будинку у них вже нема.
Р.S. Боже, допоможи нам війну закінчити, благослови усю нашу країну!
А дівчатка в підвалі все спали і спали, бо сни вічнії їхні настали…
І на ранок, коли розібрали завали, так за руки вони і тримались
( автор - 6-Б Денищич Дарина)
Голова учнівського самоврядування ліцею 19 – Анна Мельникович
 
Как создать школьный сайт.