У 1 клас! Соцiально-психологiчна готовнiсть до навчання PDF Друк e-mail

Для батьків майбутніх першокласників!

Особистісна, мотиваційна і комунікативна (соціально-психологічна) готовність дитини до навчання  школі

 

На сьогоднішньому інтерактивному занятті ми розглянемо особистісну і комунікативну (або соціально-психологічну) готовність дітей до навчання у школі.

Особистісна готовність виражається у ставленні дитини до школи, до учбової діяльності, до вчителів, до самої себе. Якщо дитина не готова до соціальної позиції школяра, то навіть за наявності необхідного запасу умінь і навиків, високого рівня інтелектуального розвитку, їй буде важко в школі. Такі першокласники поводяться в школі, як мовиться, по-дитячому, вчаться дуже нерівно. Їх успіхи є, якщо заняття викликають у них безпосередній інтерес. Але якщо інтересу немає, і діти повинні виконувати завдання з відчуття відповідальності, то такий першокласник робить їх недбало, поспішно, йому важко досягти потрібного результату.

Назвемо ознаки особистісної готовності дитини до навчання у школі:

- дитина готова до прийняття нової соціальної позиції школяра, який має права і (!) обов’язки, здатна виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання;

- позитивно ставиться до школи, до вчителів, до самої себе;

- школа притягує не зовнішньою  стороною навчання (атрибути шкільного життя – портфель, підручники, зошити), а можливістю отримати нові знання.

 

Мотиваційна готовність передбачає чітко сформовану позицію школяра.

Ознаки мотиваційної готовності дитини до навчання у школі:

- дитина має належне уявлення про школу;

- у дитини є бажання вчитись у школі;

- позитивно ставиться до шкільних занять;

- віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо);

- позитивно ставиться до загальноприйнятих норм дисципліни;

- дитина має організовану поведінку, вміє дотримуватись правил;

- визнає авторитет вчителя.

 

Діти сьомого року життя здатні усвідомлю­вати своє становище в товаристві ровесників і дорослих, проявляють інтерес до інших лю­дей, вміють спілкуватися, мають потребу у спілкуванні з однолітками, повинні вміти підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп. Вони здатні співпе­реживати, співчувати, допомагати; знають і виконують основні правила етичної поведін­ки і взаємодії в грі і побуті.

Комунікативна (соціально – психологічна) готовність передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками (вміння слухати не перебиваючи, вибачатися, співчувати), включає формування у дитини якостей, завдяки яким вона могла б спілкуватися з іншими дітьми, вчителем.

 

Назвемо ознаки комунікативної (або соціально-психологічної)

готовності дитини до навчання у школі

- дитина легко вступає в контакт, вірно сприймає ситуацію, адекватно себе поводить;

- у дитини сформовані моральні та етичні норми співжиття у колективі (без нагадувань вітається, прощається, дякує, просить вибачення, вміє звертатись);

- вміє слухати дорослих, вислуховувати їхні міркування, виконувати завдання, звертатись по допомогу або із запитаннями;

- звертається до дорослих (батьків, вчителя), шукаючи підтвердження своїм здогадам, думкам, рішенням;

- розквітає у відповідь на похвалу чи заохочення; невдачі сприймає дуже тяжко;

- вміє вдома наодинці відповідно себе поводити (гратись, виконувати завдання, взяти собі їжу, не відчиняти двері незнайомим, не спілкуватися з незнайомими);

- вміє чимось поділитись, попросити, допомогти, співчувати;

- вміє відповідно поводитись на вулиці, дотримуватись правил вуличного руху;

- має друзів у дворі, серед них 1-2 постійні;

- легко входить в дитячий колектив, має друзів;

- намагається все робити разом з іншими дітьми;

- у складних ситуаціях бере на себе відповідальність, роль лідера;

- вміє коритися інтересам, звичаям групи, якщо це необхідно.

Оцініть розвиток значимих для школи

особистісних і комунікативних рис дитини,

рівня мотивації до навчання

1) бажання вчитись у школі:

а) дитина хоче ходити до школи;

б) особливого бажання ходити до школи поки не має;

в) ходити у школу не хоче.

 

2) учбова мотивація:

а) усвідомлює важливість і необхідність навчання, особисті цілі навчання носять самостійну привабливість;

б) особисті цілі навчання не усвідомлюються, привабливим у школі для дитини є тільки зовнішня сторона навчання (можливість ходити разом з однолітками до школи, носити шкільну форму, мати шкільне приладдя і т.д.);

в) цілі навчання не усвідомлює, нічого привабливого у школі не бачить.

 

3) вміння спілкуватись, адекватно поводити себе та реагувати на ситуацію:

а) досить легко вступає у контакт, вірно сприймає ситуацію, розуміє її зміст, адекватно поводить себе;

б) контакт і спілкування недостатні, розуміння ситуації та реагування на неї не завжди чи не зовсім адекватні;

в) погано вступає у контакт, відчуває сильні обтяження у спілкуванні, в розумінні ситуації.

 

4) організованість поведінки:

а) поведінка організована;

б) поведінка недостатньо організована;

в) поведінка неорганізована.

 

Висновки (загальна оцінка рівня психологічної та соціальної готовності до школи):

1) вище середнього, середній (розвиток більшості показників готовності оцінюється на першому рівні);

2) нижче середнього (розвиток більшості показників готовності оцінюється по другому рівню);

3) низький (розвиток більшості показників оцінюється по третьому рівню).

 

 

Бажаємо успіхів у підготовці дітей до навчання у школі!

 

 

 

 

Підготувала психолог НВК №19 Кондратюк О.М.

 
Как создать школьный сайт.